Чому не варто користуватися Spamhaus.org

Ще у 2012 році, керуючи Xentime, ми мали цікаву сутичку з The Spamhaus Project. Вони внесли наші пули IP-адрес до чорного списку та позначили компанію як пов'язану з кіберзлочинцями. Приводом став вебсайт, запущений одним із наших клієнтів на stophaus.com, який відкрито обговорював і висміював діяльність цієї самопроголошеної «неприбуткової» організації.

На сервері, де розміщувався той критичний вебсайт, не було встановлено жодного SMTP-програмного забезпечення, і він узагалі не міг надсилати листи. Попри це Spamhaus вимагав його видалення, щоб вилучити наші IP-адреси зі списку. Не знайшовши жодних доказів реальної спам-активності, ми стали на бік нашого клієнта.

Тоді ми вирішили копнути глибше й розслідувати, хто ж саме стоїть за Spamhaus. Офіційний вебсайт зручно не вказував ані номера телефону, ані належної фізичної адреси, пов'язаної з реєстрацією їхньої торгової марки, — доволі дивний вибір для організації, яка нібито діє в інтересах суспільства.

Обличчя Spamhaus

У центрі всього був Стів Лінфорд, публічне обличчя та рушійна сила організації. На фото нижче, яке ширилося в той час, він зображений у доволі... відданій позі перед своєю колекцією вінтажних комп'ютерів.

Ми завжди вважали, що найкращий підхід до боротьби зі спамом — це освіта та належне технічне налаштування, а не перекладання відповідальності на непрозорі сторонні організації. Spamhaus, попри те що працює з 1998 року, так і не забезпечив вимірного тривалого зменшення обсягів спаму. Їхня реактивна модель занесення до чорних списків породжувала залежність, майже нічого не роблячи для усунення першопричин.

Того ж року ми провели ще одне розслідування — цього разу щодо інциденту з ножовим пораненням у Парижі. Завдяки ретельному аналізу необачно написаного короткого допису в Twitter ми встановили особу зловмисника. Поліція змогла заарештувати його на підставі цієї наводки.

Цікаво, що тоді як того злочинця відносно швидко притягнули до відповідальності, Стів Лінфорд і донині продовжує вільно діяти.

Цей епізод 2012 року був одним із багатьох яскравих розділів нашої подорожі. Він навчив нас цінних уроків про довіру, динаміку влади у сфері інтернет-інфраструктури та про подеколи особистісний характер «справедливості» в мережі. Він зміцнив нашу відданість побудові прозорої, надійної інфраструктури замість гри в наглядача воріт.